Цикл міркувань про ... 3
Відновлюю міркування і знову вдаюся до принципових категорій.
Ч. 3.Науковці часто порівнюють пройдешню історичну періодизацію радянської епохи із сучасним станом речей. Хтось схильний навіть стверджувати, що в другій половині XIX ст. існувала так звана, радянська цивілізація. Можливий варіант того, що це не слід спростовувати оскільки матеріальні духовні здобутки (як ознаки цивілізації) є очевидними. Хоча б тому, що культура мислення та стереотипна конфронтація і досі притаманна більшій кількості населення України та братніх народів.
Пояснення таким факторним верифікаціям жодним чином не повинні стосуватися сервільних почуттів гордості. Тільки предметний погляд на Світ та існуючі порядки в ньому нам малюють образ чогось неповторного. Щоденна, буденна та злиденна динаміка змушує і спонукає нас до міркувань та зметикувати наскільки важливим є внутрішній потяг до досконалого бажання пишатися власною приналежністю до національного.
Кожна схема взаємодії завжди повинна включати конкретні суб’єкт-об’єктні посили і саме для українських реалій слід застосувати аналіз прийняття рішень, насамперед, політичних. Для досягнення належного розвитку та рівня обумовленості українська політична еліта прагне до звершення власних постановок питань, а тут апріорно постає форма демократизації процесів.
Також ми маємо змогу вдаватися до більш принципових питань. Так, Виявлення особливостей та дослідження процесу прийняття політичних рішень є актуальним питанням для сучасної України, як держави яка знаходиться в руслі демократичних перетворень.
В момент тодішнього відродження української державності кожному з нас хотілося просто виявити емоційний сплеск назовні, декому навіть це вдавалося оскільки гордість за власне державне самовизначення спостерігалося в наших душах і серцях споконвіків. Так склалося, що історична доля склалася на користь того, щоб український народ відчув себе пригнобленим тоді але зовсім не сьогодні. Постійна дискримінація призводить виключно до плачевних наслідків, як це сталося із великими ідеологами нацизму, фашизму. Історія нас всіх вчить, що при повному ігноруванні думки особи чи групи осіб виникає певний комплекс меншовартості, що згодом спонукає до реалізації реваншистських ідей. І тоді вже абсолютно безпринципно можна говорити про залежність від тієї аффлюенси споживацтва.
Далі буде ...
Ч. 3.Науковці часто порівнюють пройдешню історичну періодизацію радянської епохи із сучасним станом речей. Хтось схильний навіть стверджувати, що в другій половині XIX ст. існувала так звана, радянська цивілізація. Можливий варіант того, що це не слід спростовувати оскільки матеріальні духовні здобутки (як ознаки цивілізації) є очевидними. Хоча б тому, що культура мислення та стереотипна конфронтація і досі притаманна більшій кількості населення України та братніх народів.
Пояснення таким факторним верифікаціям жодним чином не повинні стосуватися сервільних почуттів гордості. Тільки предметний погляд на Світ та існуючі порядки в ньому нам малюють образ чогось неповторного. Щоденна, буденна та злиденна динаміка змушує і спонукає нас до міркувань та зметикувати наскільки важливим є внутрішній потяг до досконалого бажання пишатися власною приналежністю до національного.
Кожна схема взаємодії завжди повинна включати конкретні суб’єкт-об’єктні посили і саме для українських реалій слід застосувати аналіз прийняття рішень, насамперед, політичних. Для досягнення належного розвитку та рівня обумовленості українська політична еліта прагне до звершення власних постановок питань, а тут апріорно постає форма демократизації процесів.
Також ми маємо змогу вдаватися до більш принципових питань. Так, Виявлення особливостей та дослідження процесу прийняття політичних рішень є актуальним питанням для сучасної України, як держави яка знаходиться в руслі демократичних перетворень.
В момент тодішнього відродження української державності кожному з нас хотілося просто виявити емоційний сплеск назовні, декому навіть це вдавалося оскільки гордість за власне державне самовизначення спостерігалося в наших душах і серцях споконвіків. Так склалося, що історична доля склалася на користь того, щоб український народ відчув себе пригнобленим тоді але зовсім не сьогодні. Постійна дискримінація призводить виключно до плачевних наслідків, як це сталося із великими ідеологами нацизму, фашизму. Історія нас всіх вчить, що при повному ігноруванні думки особи чи групи осіб виникає певний комплекс меншовартості, що згодом спонукає до реалізації реваншистських ідей. І тоді вже абсолютно безпринципно можна говорити про залежність від тієї аффлюенси споживацтва.
Далі буде ...
0 коментарів