Поворот не туди
Хто-зна скільки ще буде розмов довкола політичних репресій в Україні, але факт нещадних утисків з боку влади і незбалансованої критики з боку опозиції є очевидним.
Давайте обміркуємо все з точки зору раціонального. Перше, про те, що «порядки» в Україні після виборів Президента 2010 зміняться знали всі. Скільки потрібно часу для того, щоб мобілізувати конструктивні дії опозиції на початковому етапі і діяти? Елементарно — мить! Схоже на те, що цієї миті українцям і досі буде мало. Друге, скільки потрібно ресурсів, щоб згенерувати мозкові центри і продумати план дії, консолідації опозиції? Аніскільочки! Я дам відповідь. Наша нація завжди виділялася своєю унікальною можливістю розвитку розумового і наукового потенціалу. А де результат? Виходить, що всі мудрі виїхали за кордон, працюють там, живуть, насолоджуються життям, а тут нема кому відстояти честь вже наболілого терміну «демократії»? Як це називається?
Роман Чайка нещодавно опублікував статтю під назвою «Олігофренократія». Можливо це не тільки влади стосується? Постійно піддаватися впливу олігофренії та імбіцилії — шкідливо. Хоча, з рівнем знань медиків, яких сьогодні випускають доведеться змиритися.
Зробити зачистку політичних опонентів, ізолювати всіх інакомислячих та посміхатися, то діло не хитре. Владна вертикаль тримає курс на реалізацію своїх задумів. І перший крок по «знешкодженню» опозиціонера №1 зроблено. Хоча, цими діями гарант зробив себе сам «політичним імпотентом». Так, він незграба, зек, тупий, недорозвинутий розумово. Але гляньте, наскільки все злагоджено в його механізмі. Друг Лукашенка, Медвєдєва, Назарбаєва, всіх хлопців із «жорсткою рукою» і правильно. Якщо на ту руку нема двох рук, то про, що можна говорити.
Поворот України набуває чіткого маневру і ніхто не має права сказати: «Капітане! Там айсберг! Нам не туди!». Дивіться, щоб не було так, як із «Титаніком». Конструктори були надзвичайно впевнені у його досконалості і вирішили зайвий раз не переобтяжувати лайнер додатковими рятувальними шлюпками, але час показав своє…
Давайте обміркуємо все з точки зору раціонального. Перше, про те, що «порядки» в Україні після виборів Президента 2010 зміняться знали всі. Скільки потрібно часу для того, щоб мобілізувати конструктивні дії опозиції на початковому етапі і діяти? Елементарно — мить! Схоже на те, що цієї миті українцям і досі буде мало. Друге, скільки потрібно ресурсів, щоб згенерувати мозкові центри і продумати план дії, консолідації опозиції? Аніскільочки! Я дам відповідь. Наша нація завжди виділялася своєю унікальною можливістю розвитку розумового і наукового потенціалу. А де результат? Виходить, що всі мудрі виїхали за кордон, працюють там, живуть, насолоджуються життям, а тут нема кому відстояти честь вже наболілого терміну «демократії»? Як це називається?
Роман Чайка нещодавно опублікував статтю під назвою «Олігофренократія». Можливо це не тільки влади стосується? Постійно піддаватися впливу олігофренії та імбіцилії — шкідливо. Хоча, з рівнем знань медиків, яких сьогодні випускають доведеться змиритися.
Зробити зачистку політичних опонентів, ізолювати всіх інакомислячих та посміхатися, то діло не хитре. Владна вертикаль тримає курс на реалізацію своїх задумів. І перший крок по «знешкодженню» опозиціонера №1 зроблено. Хоча, цими діями гарант зробив себе сам «політичним імпотентом». Так, він незграба, зек, тупий, недорозвинутий розумово. Але гляньте, наскільки все злагоджено в його механізмі. Друг Лукашенка, Медвєдєва, Назарбаєва, всіх хлопців із «жорсткою рукою» і правильно. Якщо на ту руку нема двох рук, то про, що можна говорити.
Поворот України набуває чіткого маневру і ніхто не має права сказати: «Капітане! Там айсберг! Нам не туди!». Дивіться, щоб не було так, як із «Титаніком». Конструктори були надзвичайно впевнені у його досконалості і вирішили зайвий раз не переобтяжувати лайнер додатковими рятувальними шлюпками, але час показав своє…
6 коментарів
Поворот до авторитарного режиму — це поразка «націонал-демократичного проекту Україна». Яким би «кривеньким» та «недолугим» цей проект не був, але він був єдиною стримуючою в територіальній цілісності, Україну ідеєю. Президент закрив цей проект! Але що він запропонував натомість? Нічого! Авторитарна держава, що входить у епоху криз без зовнішньої та (що найбільше засмучує) внутрішньої підтримки…
Тепер 20 років державності зжалися в одну дію…
Хто винен? Правлячий клас (влада + опозиція), який займався самозбагаченням, а тепер займається самозбереженням і… самознищенням! Ця ситуація у шахах називається цугцванг ( один з гравців погіршує свою позицію через те, що змушений ходити саме він, а не суперник). У теорії ігор цугцванг означає те, що прямо змінює результат партії з перемоги на поразку. У період самознищення, правлячий клас стає максимально керований і як наслідок, робить максимальну кількість дурниць, які виглядають, як цілком логічні ходи…
Що робити? Дати існуючій системі самій себе знищити. 2 не допустити територіального розділу. 3 Саме зараз настав час для побудови іншого проекту «Україна» (модерного, контр-модерного, традиціоналістського, авторитарного...?). Тільки після створення іншого державного проекту, який би відповідав на головне питання (роль та місце України, як держави та українця, як представника цієї держави в існуючому світі) можливий вихід з ідейного тупика в який нас всіх загнав правлячий клас.
Ми переконуємося сьогодні, що ні правляча структура, а ні опозиційна не вміють вести діалог, врешті рещт, боротьбу, але на основі здорової конкуренції.
Ха, я і сам було повірив в те що є опозиція… деякий час навіть допомагав їм… але яка в ср.ку опозиція, коли немає «позиції».