Сто днів від початку чи 10 років до кінця ?

Блоґ: Антон Шкуро

Хай там, як а про сто днів Президента України вже чули мало, що не на Камчатці.
От тільки залишається нерозкритим питання стосовно того, а де ж команда тієї особи котра так щільно нас усіх переконувала в цьому. Конкретно доводиться лише бачити одного за одним клевретів Гаранта виключно при розподілі посад і не більше того. А де плоди діяльності? Країна не чекатиме манни. Пройшли ті часи…
Дехто бере сміливість на себе порівнювати сто днів діяльності Президента із сідлом котре ніби пасує корові але то все суб’єктивність і тільки.
Судячи по тому наскільки активно велася підготовка до цього дійства мало бути цікаво. І наскільки часу розтягнеться реалізація «програми реформ», написану іноземними радниками Ріната Ахметова з консалтингової фірми McKinsey & Company нам залишається лише здогадуватися. Все дуже гучно звучить. Ой, як галасливо. Якось на прес-конференції прозвучало питання Президентові, а чого так багато поруч охорони? Відповідь виявилася лаконічною, немов спецслужбам стало відомо про деякі негативні факти і Вікторові Федоровичу доводиться остерігатися, хоча самому це не дуже подобається. Моя репліка, як громадянина України: Люди! Шановні! Куди ми попали? Це, що Киргизія? Працювати треба, а не читати підготовлені тексти з листочка 18 шрифтом.
І взагалі термін «сто днів» для України є чимось ефемерним. Це не показник. Ну хіба ми не побачили, що зроблено за сто днів? Дізналися, яка «міцна і з зубами» в нас опозиція, побачили який зовнішньополітичний курс чекає на Україну щонайменше року так до 2042, про стан свободи слова в Україні і т.п. То все видно і без пафосу. А аналітики одразу поставили конкретний діагноз усьому цьому. Україна за сто днів трансформувалася із парламентсько-президентської в президентську республіку.
Нехай говорять і порівнюють сто днів В.А. Ющенка та В.Ф. Януковича, нехай кажуть, що Віктор Андрійович за цей термін займався міжнародним туризмом і збирав оплески, як лідер революції, але чіткого протиставлення цьому ніхто не може подати, нажаль. Існує чудовий вислів: «Кращий спосіб розкритикувати роботу іншого – зробити її ліпше». І не по-іншому, а якісно ліпше. В Одесі кажуть про таке, що то дві великі різниці.

5 коментарів

«Кращий спосіб розкритикувати роботу іншого – зробити її ліпше»
Все у цьому вислові ніби й правильно, та за логікою історії — ми можемо лише порівнювати головних осіб держави (якщо йдеться про порівняння), а таких було лише чотири. Про перших двох думаю взагалі не варто вести мову, адже Майдан розділив ці епохи. А ось щодо діючого без коментарів…
Опозиція на сьогодні бездарно намагається вичавити з себе якісь потуги та поки це якось не виходить…
Зробити ж ліпше на своєму прикладі неможливо, адже посаду Перезидента країни займає одна особа…

Проте, коли одній особі надається право так категорично «займати» пост Президента, то й до авторитаризму недалеко. Але ж не в цьому ж проблема… питання у тому чи здатен хтось, щось виконувати. Конструктив чистої води.

Відповідно, стає питання про опозицію нового зразка, тобто прагматичну та конструктивну, здатну як гнучко співпрацювати з владою в позитивних моментах, так і гнучко протистояти їй в моментах негативних. Це практично знімає з порядку денного старі політичні сили, які зараз асоціюються з українською опозицією.

Нинішня опозиція мала 5 років на те, щоб довести ефективність своєї роботи. Призначаючи керівників головних державних відомств, володіючи адміністративним ресурсом та виключною довірою більшості громадян України та ЗМІ, Віктор Ющенко здав свій пост із найнижчим від усіх попередників рейтингом. Це показник, яким усе сказано.

Інший момент — перейдемо умовно до осені чи весни наступного року коли відбуватимуться місцеві вибори і побачимо, як нещадно використовуватиметься адмінресур. Ми вже чуємо, як «хлопці» на місцях «плачуться», що їх пресують. Тепер повертаємося до сьогоднішнього дня і кажемо їм: «За що боролися на те і напоролися».