Кроки вперед

Зважаючи на те, які сьогодні існують перспективи розвитку в країні, то можна не вагаючись братися за спільну справу. Справді. політична сервільність політиків перед виборцями досягла вже свого апогею. Зневіра простих людей у ефективність в державі є звичним явищем. Одні шукають притулку і кращого життя за Океаном, хтось хоче здобути диплом магістра, засиджуючись над книжками та відчуває власну значимість, віру в краще життя вже сьогодні… Настає час коли хочеться дати відповіді на всі питання і розвіяти ілюзорні міфи про того ВЕЛИКОГО БАТЬКА, що нас врятує. Патерналізм, як явище вичерпав себе ще наприкінці ХХ ст. Все! Крапка.

Залишається питання конструктивної комунікації однодумців, яке може показати силу ідей, думок і врешті-решт рішень. Без сумніву, консолідація університетського середовища є чи не найбільш вдалим кроком. Перевага в тому, що дана спільнота за допомогою студентських проектів виводиться з традиційної системи мислення, аудиторного тамування в практичну площину. Саме тут польот фантазій безмежний. Вивільнення з-під теоретичного навантаження студентам, аспірантам, викладачам дозволяє бути незаангажованим і тверезо оцінювати наявну ситуацію. Поступово виробити проект порядку денного, для країни, можна саме таким чином. Це буде виглядати, як адекватна рекомендація тим хто формує політику. А від нас залежить правильна постановка питань і налагодження діалогу, як зсередини так і ззовні.

4 коментарі

Святослав Вишинський
«Вивільнення з-під теоретичного навантаження студентам, аспірантам, викладачам дозволяє бути незаангажованим...»? Саме студенти, аспіранти і викладачі по факту є чи не найбільш заангажованими у своїх публічних висловлюваннях, позаяк відчувають бюрократичний тиск «згори» — і рідко зважуються на вільну думку. Свою незалежну позицію вони могли би просувати тільки 1) більшістю, яка не складається через нерішучість і принцип «моя хата...», або 2) активною меншістю, що в такому разі повинна брати на себе всі ризики свободи слова. В сучасних реаліях, у т.ч. в Чернівцях, говорити(і то чисто теоретично), можна лишень про другий варіант. Зверніть увагу: найвільніше про ці проблеми сьогодні тут говорять люди, які переважно не мають прямого стосунку до органів місцевої освіти.
Антон Шкуро
Та коли студенти, аспіранти декламують свої думки вголос в неформальному середовищі, якраз і тоді вони є незаангажованими. Вони можуть «гнати» на все підряд висловлюючи власну точку зору і шукаючи своїх однодумців у цьому.
Михайло Шморгун
Думаю перспектива за неінституційними проектами — від Студреспубліки до ШПА, Вуличного Університету і т .ін. Тут відігрується два головних сценарії зацікавленості — 1 «Нова статусність», 2 «Відштовхування від інтересів організаторів, яка (іноді) може бути цікавою для учасників». Думаю наступним кроком стане орієнтація проектів на інтереси «активної меншості споживачів» та «креативного класу»… Ці проекти будуть більш вдалими і думаю їх час настане уже скоро…
Антон Шкуро
Саме думку про неінституційні проекти підтримую обома руками. Воно надає забарвлення іншого — тут немає замовника музики, а всі співають те, що їм подобається головне в такт ;)
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте