Питання порядку денного - мова

Для українських реалій кожна нова подія не залишається непоміченою, особливо коли справа стосується суспільного інтересу. Особисто я завжди виступав за гармонійне співіснування етносів, націй, національностей і готовий підтримувати це заради розвитку та світлого майбутнього нашої країни.

Зауважу також, що саме мова виступає основним каналом комунікації в Україні. Мені хочеться, щоб за допомогою шанування рідної мови і її звеличення все більш яскравою поставала ідентичність українців. Наша історія дозволяє винести гіркі уроки правди, де народ боровся до останнього задля процвітання і мирного життя на території сучасної України. Ми мусимо берегти своє надбання культурне, духовне, мовне. Це все сприяє утвердженню нас європейцями. Жити з мовою в серці, думках і діях – наш основний обов’язок. Скажімо буковинський край активно спілкується на різних мовах, зважаючи на полікультурні особливості нашого регіону. Проте суперечностей на лінгвістичному підґрунті між нами ніколи не виникало, адже підстав для цього немає.

Зважаючи на ті обставини, що назріли сьогодні в країні, я прошу всіх небайдужих вберегти країну від плюндрування мовного середовища. Вважаю, що розширення прав регіональних мов завдасть суттєвої дискримінації у розвитку єдиної державної мови, що конституційно закріплена і беззаперечно є домінуючою.

Доречно доопрацювання і провести громадські обговорення з приводу прийняття рішень, що стосуються мови. В свою чергу, інтереси певних політичних сил не повинні ставитися вище над національними. Мова – не об’єкт спекуляції за допомогою якого можна примножувати електоральні вподобання політиків. Ст. 2 Конституції України декларує: «Державною (офіційною мовою) в Україні є українська мова»…, а повага до Основного Закону для європейської держави є першочерговим обов’язком.