Там, де був

Пізнавати красу і отримувати від того естетичне задоволення – велика і неймовірна сила. Чимраз переконуюся у цьому. Можливо обставини так складаються, можливо просто вдається бути в потрібному місці і в потрібний час. Але набуті нові враження заряджають на весь робочий тиждень. За кілька годин у прекрасному куточку Західної України, в середовищі привітної і приємної людини ти занурюєшся в особливий стан катарсису, ба навіть аннігіляції свідомості...
Ти після цього запозичуєш смак місцевих жителів, манеру поведінки, спілкування.
«Сонце стало світити яскравіше! Море стало тепліше. На землю зійшли богині! Сотні, тисячі, десятки тисяч богинь? Вони вміють все – любити, прати, варити, народжувати дітей. Вони вдихнули в нас життя. Вони рятують цей божевільний світ!...». Таким є пієтет у ставленні до нашого українського жіноцтва в надзвичайній театральній виставі. Можливо б і час цінувати це, берегти…
І так із заходом сонця ховаються гарні спогади з не менш приємним бажанням очікувати наступної нагоди відчути щось схоже.
Це місце присягує. Місто, де переплетені постаті І. Франка та І. Озаркевича, де відчуваєш душевний спокій і снагу творити. Саме воно вже поза спиною на відстані 89 км від Чернівців…