Нова якість політики?

Ніколи не доводилось займатися сумлінним переглядом телеклоунади по-українськи, з не менш одіозним ведучим Савіком. Так ось, чи то політика в нас набуває делікатних форм, чи у мене було затьмарене уявлення про неї і них. Відчуваючи всю напругу у студії кожен з політиків намагався по своєму висловлюватися, перебивати, кричати. Наче у курнику, хто кому намагається щось довести. Шкода ж ефірного часу. Без будь яких симпатій чи заангажованих поглядів. Висловлююся притримуючись політологічної нейтральності. І тут наче переклинило. В студії настала благодать. Згадалося: «Люби ближнього свого». Сподобалося те наскільки спокійним у мікрофона виступав пан Арсеній Петрович. Без будь-яких істерик зважено парирував кожний випад опонентів. Особливо прекрасно і тактовно прозвучала відповідь доповідача, коли Володимир Олійник в черговий раз не зовсім толерантно висловився: "… пане Володимире, ми з Вами навіть не опоненти. Опонентом мені станете тоді, коли будете президентом...". А як політики стали гарно звертатися один до одного, завуальовують правду-неправду, що висловлюють різними лестощами, компліментами. Як гарно Ірина Бондаренко зверталася до співрозмовника з щирою посмішкою, але гіркою правдою. На що отримала: «Ви така гарна жінка. Ну, не брешіть. Не можна, щоб жінка говорила неправду. То не гарно». Катеринчук одночасно з Бондаренко апелював не відомо до кого і на зауваження пані Ірини не перебивати гарно вибачився. Що ж це таке? Одні «телячі ніжності», толерантність та повага до інших. Я приємно вражений нашими політиками. От би на ділі відчути цю любов і турботу про народ. Схоже є у нас майбутнє.

P.S. Прошу сприймати вищевикладені факти в тій же сатиричній формі, в якій я їх висловив.