Думка про Європу викликає радість (чи варто там жити...)
Весь час, коли ти готуєшся до будь яких подій в житті тобі доводиться думати про щось недосяжне. Хочеться щось передбачити, придумати, уявити. Слова і думки інших людей для тебе ще недавно мали цінність. Але ні. Не тут то було. Приходить час і ти стаєш свідком усього сам, ти формуєш своє уявлення, свою точку зору. Комусь вже точно мій погляд буде цікавим. Це все веду до того, що допоки сам не переконаєшся у чомусь, нема чого ідеалізувати слова сказані кимось.
Кілька слів про власні спостереження від побаченого. Отже, маршрут не маленький: Львів-Будапешт-Відень-Франкфурт-на-Майні-Страсбург-Люксембург-Краків. Про все по порядку.
Угорська митниця і Будапешт у всій красі
Про всі українські проблеми з дорогами, цінами і відношенням до життя ми всі прекрасно знаємо. Тому не зупиняюся на тому. Кордон з Угорщиною, митниця, наші митники позбирали в усіх з автобусу паспорти і хвилин через 20 принесли купку синьо-червоних документів. Ух-х. Всі є. Їдемо далі. О! Угорські стражі митного порядку. Всі серйозні, якось навіть насуплені. Знову та ж процедура з паспортами тільки вельми привітніша пані в уніформі робила це з посмішкою. В той час багажник автобуса вже був відкритий і пихатий пан з цигаркою в зубах, не дивлячись на валізи, пальцем показував, яку потрібно відкривати для перевірки. Так сталося, що мій колега в той день був щасливчиком. Саме всі три валізи були його :-)
Перевірка багато часу не забрала. Всі митні процедури зайняли близько години. Паспорти в оновленому вигляді зі штамом в’їзду на територію Угорської Республіки вже у нас в руках. Поїхали далі. Дорога – пісня. Робиш записи в щоденнику, нічого не заважає, почерк рівний, автобус наче ковзає по склу. Згадався 9 клас у школі, коли вже букви рівні стабільні, каліграфія чудова, сидиш наче за партою на уроці і пишеш просто та невимушено. Різниця у тому, що ти сидиш в автобусі і не все так нудно, як у шкільні часи. Картинка змінюється сільськогосподарськими насадженнями. Час від часу вздовж дороги спостерігаються апарати екстреного виклику рятувальників, і місця відпочинку з вбиральнями, стоянкою та лавицями. Все цивільно, гарно і зі смаком. І це тільки в’їзд в Угорщину. До речі, у Європі всі вбиральні платні і ти знаєш за що даєш 0,5-0,7 євро. Ну зовсім, як не у нас :-)
В'їжджаємо до столиці Угорщини і все не звично, все не так. Якісь дороги з гарною розміткою – тротуари рівні, вело доріжки, цікаві зображення знаків пішохідного переходу. Смішно виглядають ті фігурки. А що означають особи з портфелем у руках? То спеціальні переходи для ділових? Ха. Кумедно. Метро, трамвайні колії, автобуси. Місто живе, безліч груп туристів звідусіль. Готель, поселення, ніч. Все як у кращих традиціях. Ранок позитивний, сонячний. Вигляд з вікна зустрічає мене оригінальним літаком Ан-2 біля МакДональдса, що розмальований тематично. Сьогодні програма насичена. Тож, ходімо!
Екскурсія Будапештом чи не найприємніша справа, яку мені доводилося робити за останній час. Одразу ж помічаєш, що туристична привабливість в цій країні неабияка. Для нас все почалося з традиційної Площі Героїв або Площа Тисячоліття. Вона пов’язана з багатьма історичними асоціаціями для самих угорців. Там же і пам’ятник полеглим у Першій світовій війні
Кожному історично значимому персонажу тут відведене своє місце, посеред грандіозної колонади. Посередині площі Пам’ятник Тисячоліттю, який був зведений у 1896 році у зв’язку із святкуванням тисячоліття угорської держави. Примітним є те, що по обидва боки площі один навпроти одного розташовані будинки: Музею образотворчих мистецтв та Палацу мистецтв.
Неподалік цього місця ми помічаємо озеро. Його влітку використовують для водних прогулянок на човні, а взимку воно є найбільшим льодовим майданчиком під відкритим небом. Принаймні нам так сказали місцеві мешканці
Словом, все тільки почалося, а ми вже зрозуміли, що тут вистачає всього. Далі більше.
Поступово ми опинилися на другому березі озера в районі міського парку. Як би там не було, але найефектнішим там виявився пам’ятник невідомому монаху. Він присвячений людині яка написала історичний твір «Діяння угорців» — історія і становлення угорців як нації і держави. В силу неможливості встановити його ім’я пам’ятник називається Anonimous
Треба було бачити, як йому на коліна паняночки-туристки запроторювали свої задні пишні форми.
На іншому березі міста, що зветься Будою довелося помилуватися панорамою Пешту, Дунаєм і всіма його красотами. Саме Рибацький Бастіон розміщений настільки вдало, що з будь-якого місця можна побачити накрасивіші пейзажі
Не знаю чи всім було би цікаво відвідати славнозвісні купальні Сєчєні з їх термальними водами і температурою в 74 градуси по Цельсію, але ми з колегами вирішили влаштувати для себе цікавішу екскурсію містом.
Насправді місто дуже вражає своєю унікальністю. Його присутність на Дунаї надзвичайно гарно вписується в географічний конгломерат поселень Європи.
Як колись обіцяв Володимир Жиріновський змочити ноги в Індійському Океані так і мені не змоглося просто споглядати за бурхливим перетіканням мутної води Дунаю. Все ж таки протікаєчерез 10 країн Європи не кожна річка ще й є другою за величиною після Волги
Найцікавіше те, що Будапешт нам постійно нагадував про значимість числа 96. Тисячоліття країни сяткували у 1896 році, висота купола угорського Парламенту 96 м, Базиліка Святого Іштвана також має висоту 96 м.
Не можу точно констатувати на щастя чи ні, але екскурсію у величезній споруді неоготичного стилю нам довелося слухати англійською мовою. Гарно, вражає. Ти тільки стоїш перед будівлею і вже відчуваєш її велич, дух історії, нації. Саме цей Парламент є найстарішим і другим по величині в Європі. Архітектурний ансамбль не залишає сумнівів, щоб удостоїти цю красу званням «національної гордості» Угорщини.Тут нереально багато простору, масивні колони, оздоблення стін, стелі, величні сходи, інтригуючі коридори, вітражі… Всі зали Парламенту слугують цілим музейним комплексом. В одному з них представлені скульптури різноманітних професій кінця ХІХ ст
От воно шанування народних здобутків.
В центральній купольній залі Парламенту почесна варта. Звісно ж біля Священної Корони Угорщини. Жодних фото чи відео зйомок. Зась! Виглядає те все нереально гарно. Тепер я розумію чому саме у час відсутності Короля присягали Священній Короні.
Само собою зала засідань самих парламентарів, то щось з чимось. Повсюди оздоблення з дерева, надзвичайна атмосфера. Цікавим є місце президії. Посередині зали розташований примітивний дерев’яний стіл. Як нам повідомили, там виявилося почесне місце стенографістів, які вручну ведуть протокол засідання. При потребі відлучаються на перепочинок за ширму, що в них за спиною
Всюди система кондиціонування повітря, що забезпечується завдяки величезній кількості льоду. Його вивантажують у спеціальні резервуари під підлогою приміщення зали і шляхом природного процесу танення вівильнюється необхідна порція прохолодного повітря.
В кулуарах на підвіконні скромно розміщена попільничка, навколо якої підставки для сигар. Кожне місце з них пронумероване
Одразу уявилося, як один поважний законодавець дозволив собі відлучитися від процесу присутності на засіданні, виходить у кулуари, закурює сигару і у разі потреби залишає її на місці під своїм номером…І таке ми бачили.
Зрештою, Парламент залишив простір для роздумів про його унікальність. Власне, як і весь Будапешт.
Кілька слів про власні спостереження від побаченого. Отже, маршрут не маленький: Львів-Будапешт-Відень-Франкфурт-на-Майні-Страсбург-Люксембург-Краків. Про все по порядку.
Угорська митниця і Будапешт у всій красі
Про всі українські проблеми з дорогами, цінами і відношенням до життя ми всі прекрасно знаємо. Тому не зупиняюся на тому. Кордон з Угорщиною, митниця, наші митники позбирали в усіх з автобусу паспорти і хвилин через 20 принесли купку синьо-червоних документів. Ух-х. Всі є. Їдемо далі. О! Угорські стражі митного порядку. Всі серйозні, якось навіть насуплені. Знову та ж процедура з паспортами тільки вельми привітніша пані в уніформі робила це з посмішкою. В той час багажник автобуса вже був відкритий і пихатий пан з цигаркою в зубах, не дивлячись на валізи, пальцем показував, яку потрібно відкривати для перевірки. Так сталося, що мій колега в той день був щасливчиком. Саме всі три валізи були його :-)
Перевірка багато часу не забрала. Всі митні процедури зайняли близько години. Паспорти в оновленому вигляді зі штамом в’їзду на територію Угорської Республіки вже у нас в руках. Поїхали далі. Дорога – пісня. Робиш записи в щоденнику, нічого не заважає, почерк рівний, автобус наче ковзає по склу. Згадався 9 клас у школі, коли вже букви рівні стабільні, каліграфія чудова, сидиш наче за партою на уроці і пишеш просто та невимушено. Різниця у тому, що ти сидиш в автобусі і не все так нудно, як у шкільні часи. Картинка змінюється сільськогосподарськими насадженнями. Час від часу вздовж дороги спостерігаються апарати екстреного виклику рятувальників, і місця відпочинку з вбиральнями, стоянкою та лавицями. Все цивільно, гарно і зі смаком. І це тільки в’їзд в Угорщину. До речі, у Європі всі вбиральні платні і ти знаєш за що даєш 0,5-0,7 євро. Ну зовсім, як не у нас :-)
В'їжджаємо до столиці Угорщини і все не звично, все не так. Якісь дороги з гарною розміткою – тротуари рівні, вело доріжки, цікаві зображення знаків пішохідного переходу. Смішно виглядають ті фігурки. А що означають особи з портфелем у руках? То спеціальні переходи для ділових? Ха. Кумедно. Метро, трамвайні колії, автобуси. Місто живе, безліч груп туристів звідусіль. Готель, поселення, ніч. Все як у кращих традиціях. Ранок позитивний, сонячний. Вигляд з вікна зустрічає мене оригінальним літаком Ан-2 біля МакДональдса, що розмальований тематично. Сьогодні програма насичена. Тож, ходімо!
Екскурсія Будапештом чи не найприємніша справа, яку мені доводилося робити за останній час. Одразу ж помічаєш, що туристична привабливість в цій країні неабияка. Для нас все почалося з традиційної Площі Героїв або Площа Тисячоліття. Вона пов’язана з багатьма історичними асоціаціями для самих угорців. Там же і пам’ятник полеглим у Першій світовій війні
Кожному історично значимому персонажу тут відведене своє місце, посеред грандіозної колонади. Посередині площі Пам’ятник Тисячоліттю, який був зведений у 1896 році у зв’язку із святкуванням тисячоліття угорської держави. Примітним є те, що по обидва боки площі один навпроти одного розташовані будинки: Музею образотворчих мистецтв та Палацу мистецтв.Неподалік цього місця ми помічаємо озеро. Його влітку використовують для водних прогулянок на човні, а взимку воно є найбільшим льодовим майданчиком під відкритим небом. Принаймні нам так сказали місцеві мешканці
Словом, все тільки почалося, а ми вже зрозуміли, що тут вистачає всього. Далі більше.Поступово ми опинилися на другому березі озера в районі міського парку. Як би там не було, але найефектнішим там виявився пам’ятник невідомому монаху. Він присвячений людині яка написала історичний твір «Діяння угорців» — історія і становлення угорців як нації і держави. В силу неможливості встановити його ім’я пам’ятник називається Anonimous
Треба було бачити, як йому на коліна паняночки-туристки запроторювали свої задні пишні форми.На іншому березі міста, що зветься Будою довелося помилуватися панорамою Пешту, Дунаєм і всіма його красотами. Саме Рибацький Бастіон розміщений настільки вдало, що з будь-якого місця можна побачити накрасивіші пейзажі
Не знаю чи всім було би цікаво відвідати славнозвісні купальні Сєчєні з їх термальними водами і температурою в 74 градуси по Цельсію, але ми з колегами вирішили влаштувати для себе цікавішу екскурсію містом.
Насправді місто дуже вражає своєю унікальністю. Його присутність на Дунаї надзвичайно гарно вписується в географічний конгломерат поселень Європи.
Як колись обіцяв Володимир Жиріновський змочити ноги в Індійському Океані так і мені не змоглося просто споглядати за бурхливим перетіканням мутної води Дунаю. Все ж таки протікаєчерез 10 країн Європи не кожна річка ще й є другою за величиною після Волги
Найцікавіше те, що Будапешт нам постійно нагадував про значимість числа 96. Тисячоліття країни сяткували у 1896 році, висота купола угорського Парламенту 96 м, Базиліка Святого Іштвана також має висоту 96 м.Не можу точно констатувати на щастя чи ні, але екскурсію у величезній споруді неоготичного стилю нам довелося слухати англійською мовою. Гарно, вражає. Ти тільки стоїш перед будівлею і вже відчуваєш її велич, дух історії, нації. Саме цей Парламент є найстарішим і другим по величині в Європі. Архітектурний ансамбль не залишає сумнівів, щоб удостоїти цю красу званням «національної гордості» Угорщини.Тут нереально багато простору, масивні колони, оздоблення стін, стелі, величні сходи, інтригуючі коридори, вітражі… Всі зали Парламенту слугують цілим музейним комплексом. В одному з них представлені скульптури різноманітних професій кінця ХІХ ст
От воно шанування народних здобутків.В центральній купольній залі Парламенту почесна варта. Звісно ж біля Священної Корони Угорщини. Жодних фото чи відео зйомок. Зась! Виглядає те все нереально гарно. Тепер я розумію чому саме у час відсутності Короля присягали Священній Короні.
Само собою зала засідань самих парламентарів, то щось з чимось. Повсюди оздоблення з дерева, надзвичайна атмосфера. Цікавим є місце президії. Посередині зали розташований примітивний дерев’яний стіл. Як нам повідомили, там виявилося почесне місце стенографістів, які вручну ведуть протокол засідання. При потребі відлучаються на перепочинок за ширму, що в них за спиною
Всюди система кондиціонування повітря, що забезпечується завдяки величезній кількості льоду. Його вивантажують у спеціальні резервуари під підлогою приміщення зали і шляхом природного процесу танення вівильнюється необхідна порція прохолодного повітря.В кулуарах на підвіконні скромно розміщена попільничка, навколо якої підставки для сигар. Кожне місце з них пронумероване
Одразу уявилося, як один поважний законодавець дозволив собі відлучитися від процесу присутності на засіданні, виходить у кулуари, закурює сигару і у разі потреби залишає її на місці під своїм номером…І таке ми бачили.Зрештою, Парламент залишив простір для роздумів про його унікальність. Власне, як і весь Будапешт.
2 коментарі