Віденська культура з чернівецьким смаком

Ще по дорозі до Австрії помічається екологічно спрямована політика держав ЄС – вітряки, новітня форма генерування та акумуляції енергії. Зблизька це нереально велика установка. Вражає. Автобан, швидкість, пливуть поля, огорожі вздовж траси. Ось довгоочікуваний знак, що означає початок території Австрійської Республіки.


Ніяких кордонів, обмежень, митних контролів. Виявляється от, як виглядає та прозорість кордонів.
Як я і підозрював, Будапешт став першим і гарним поштовхом до отримання максимально позитивних вражень про Західну Європу. Не встигли в’їхати до столиці Австрії, як в уяві з’явилися рідні Чернівці. Можливо видасться суб’єктивним, але факт, що Відень – це Чернівці по архітектурних рішеннях у стилі, тільки у стократ більше за обсягом. У Відні я бачив Чернівці! Ті будинки з неординарними карнізами, балконами, ліпками, які звик бачити в Чернівцях тут набагато більші і масивніші. Чернівці – зовнішньо маленький макет Відня. Кажуть, що Прага більше схожа, але з цим ще поки не мав можливості порівнювати.
Для нас, як і для всіх інших відвідувачів Відень почався з площі святого Стефана. Тут же Собор Святого Штефана Штефансдом (Stephansdom) – національний символ Відня та Австрії, одна з видатних кафедральних споруд в світі.


Погода в цей день була найяскравішою і дозволила сповна пройнятися австрійським духом. Величезна кількість кінних повозок навколо Собору переносить в ту давню історичну епоху… Примітно, що тоді ніхто не переймався подорожчанням палива, його якістю і т.п.
Нереально красивим видався Віденський державний оперний театр «Штатсопер» (Staatsoper). Кажуть, що з квитками на вистави завжди ажіотаж. А кому взагалі «горить», то без будь яких комплексів чи проявів скромності місцеві мешканці можуть собі дозволити всістися навколо театру і переглянути театральну виставу на полотні, що вивішене на зовнішній стіні споруди.

Історична значимість Відня всім своїм виглядом ілюструє велич його культурного розвитку. Недарма старе місто Відня в грудні 2001 р. було внесене до переліку Культурної спадщини ЮНЕСКО. Багацько де на вулицях можна переконатись у педантичності і чесності австрійців. Спершу не зміг зрозуміти для чого ті червоні бокси стоять. Згодом з’ясувалося, що знайдені речі на вулиці можна спокійно викидати в них. І людина, яка страждає розсіяним склерозом забувши щось, десь зателефонує за вказаним номером і можливо знайде своє.
Традиційно перебуваючи в столиці одразу взялися за пошуки національного парламенту. По дорозі натрапили на місцеву ратушу. Таке враження, що це розкішний палац, чийсь маєток, де на балконах нереальна кількість квітів. Все виглядає по-домашньому чисто і акуратно.

Далі, перед Парламентом (нім. Hohes Haus, Reichsratsgebäude) впевнено стоїть статуя Афіни-Паллади з фонтаном. Це одна із скульптурних композицій споруди. Будинок, в якому з 1918 року і до сьогодні засідають національна і федеральна ради парламенту Австрії. До цього часу в будинку розташовувалась Палата депутатів Австро-Угорської імперії. Побудований Парламент у 1874-1883 роках в стилі неогрек за проектом архітектора Теофіля фон Хансена.

І ще одна вражаюча особливість Відня, яка запам’яталася – Народний парк Volksgarten. Нереальна кількість клумб з трояндами. Квітів вдосталь на різний смак. Моя воля, подарував би весь конгломерат цих троянд всім українським жінкам.

Все у цьому місті навіювало бажання просто ходити і відпочивати, насолоджуватися. Інколи доводилося відволікатися, коли чув за спиною російськомовну бесіду чи щось схоже на те.


Враження ж залишилися достойними того, щоб ще раз сюди повернутися.