Кілька моментів з Франкфурта-на-Майні
Захоплююся вольовим характером німців. Поясню чому. В силу історичних обставин і передумов Альтштадт (інакше кажучи старе місто) Франкфурту під час Другої Світової Війни було зрівняно з землею. Кілька вдалих зусиль небайдужого німецького населення і відновлення міста здобувало щораз, то більших успіхів. Я щиро вражений відданістю тих, хто з величезним бажанням вкладав душу у розбудову Франкфурту-на-Майні. Завдяки цьому сьогодні ми маємо можливість побачити силу економічної потуги і здатності міста себе показати. Вже у післявоєнний період місто складало конкуренцію Бонну. Тут було збудоване навіть приміщення Парламенту, де нині розміщується радіостанція Гессише Рундфунк. Економічний центр ЄС, ділова столиця, резиденція Європейського центрального банку, Франкфуртська фондова біржа (одна з найбільших в Європі), найбільші хмарочоси в Європі, п’яте за величиною місто в Німеччині, за кількістю населення вдвічі більше від Чернівців. Це тільки початок списку особливостей міста на річці Майн.
Це місто, яке й досі не втрачає ентузіазму будувати все більше і більше. Повсюди висотні крани, огорожі (зі специфічними отворами).
Велику симпатію викликає місцевість з рівномірно розсадженими деревами, що утворюють своєрідну колонаду. Прогулюючись під ними можна сміливо пригадувати часи Арістотеля та вважати себе справжнім перипатетиком. Саме прогулянка під такими деревами у Давніх Афінах спонукала до глибшого розуміння вичитаної лекції вчителем. Ми ж просто зі смаком вдивлялися в обличчя німців і туристів, які волею чи не волею потрапили саме сюди. Вигляд зверху дедалі більше може проілюструвати красу місця для прогулянок. Схоже розміщення дерев у Чернівцях на вулиці О.Кобилянської. Тільки б у кілька рядів їх в ширину і у Франкфурт можна не їхати ;)
Тут навіть собачки привітно показують язика
У Франкфурті все починається зі старовинної ратуші Ремер (Remer – «Римлянин»), що збудована у традиційно німецькому стилі і є символічною для самого міста. Наочно бачиш стиль архітектури і кажеш собі: «Так! Схоже я в Німеччині».
Неподалік від ратуші височіє готична форма Франкфуртського собору (Імператорський собор святого Варфоломія — Kaiserdom St. Bartholomus ) — Найбільший храм Франкфурту-на-Майні, де раніше проводилися церемонії коронації імператорів Священної Римської імперії. Його червоний колір важко не помітити.
Про те, як у Франкфурті одягнені місцеві мешканці в соцмережах я написав так: «Чоловіки тут ходять тільки у найвишуканіших ділових костюмах, в делікатному шкіряному взутті, що прикрашені дорогоцінними аксесуарами. Скажіть, чим не гарний приклад для унаслідування такої звички»? В центрі міста там, де розміщене метро стоять великі скляні конуси. Це оригінальне дизайнерське рішення починається з найнижчих скляних споруд, але не закінчується навіть хмарочосами. Їх тут нереально багато!
Непереборне бажання відшукати «Будинок-олівець» втілилося в реальність минувши кілька кварталів.
Прогулянка вулицями змусила нас натрапити і на пам’ятник незмінному аксесуару чоловічого туалету – Краватці. Неординарні німці у Франкфурті, що не кажіть.
Цікавинок за весь день було більш ніж достатньо, але коли нас занесло в не зовсім зрозумілий квартал, де на табличку «у даному кварталі ведеться посилений міліцейський контроль» ми не звернули уваги. Пройшовши метрів 50 до нас наблизився підозрілий чоловік, явно не німецького походження, і запропонував речовини наркотичної дії. Нам же вдалося гарно і толерантно відмовити, після чого успішно «накивали п’ятами». Чому й були безмежно раді…
Це місто, яке й досі не втрачає ентузіазму будувати все більше і більше. Повсюди висотні крани, огорожі (зі специфічними отворами).
Велику симпатію викликає місцевість з рівномірно розсадженими деревами, що утворюють своєрідну колонаду. Прогулюючись під ними можна сміливо пригадувати часи Арістотеля та вважати себе справжнім перипатетиком. Саме прогулянка під такими деревами у Давніх Афінах спонукала до глибшого розуміння вичитаної лекції вчителем. Ми ж просто зі смаком вдивлялися в обличчя німців і туристів, які волею чи не волею потрапили саме сюди. Вигляд зверху дедалі більше може проілюструвати красу місця для прогулянок. Схоже розміщення дерев у Чернівцях на вулиці О.Кобилянської. Тільки б у кілька рядів їх в ширину і у Франкфурт можна не їхати ;)
Тут навіть собачки привітно показують язика
У Франкфурті все починається зі старовинної ратуші Ремер (Remer – «Римлянин»), що збудована у традиційно німецькому стилі і є символічною для самого міста. Наочно бачиш стиль архітектури і кажеш собі: «Так! Схоже я в Німеччині».
Неподалік від ратуші височіє готична форма Франкфуртського собору (Імператорський собор святого Варфоломія — Kaiserdom St. Bartholomus ) — Найбільший храм Франкфурту-на-Майні, де раніше проводилися церемонії коронації імператорів Священної Римської імперії. Його червоний колір важко не помітити.
Про те, як у Франкфурті одягнені місцеві мешканці в соцмережах я написав так: «Чоловіки тут ходять тільки у найвишуканіших ділових костюмах, в делікатному шкіряному взутті, що прикрашені дорогоцінними аксесуарами. Скажіть, чим не гарний приклад для унаслідування такої звички»? В центрі міста там, де розміщене метро стоять великі скляні конуси. Це оригінальне дизайнерське рішення починається з найнижчих скляних споруд, але не закінчується навіть хмарочосами. Їх тут нереально багато!
Непереборне бажання відшукати «Будинок-олівець» втілилося в реальність минувши кілька кварталів.
Прогулянка вулицями змусила нас натрапити і на пам’ятник незмінному аксесуару чоловічого туалету – Краватці. Неординарні німці у Франкфурті, що не кажіть.
Цікавинок за весь день було більш ніж достатньо, але коли нас занесло в не зовсім зрозумілий квартал, де на табличку «у даному кварталі ведеться посилений міліцейський контроль» ми не звернули уваги. Пройшовши метрів 50 до нас наблизився підозрілий чоловік, явно не німецького походження, і запропонував речовини наркотичної дії. Нам же вдалося гарно і толерантно відмовити, після чого успішно «накивали п’ятами». Чому й були безмежно раді…
0 коментарів