Docudays UA 2013: "Сери та сеньйори", "Прощавай кіно!"

Сьогодні о 15:00 год. Docudays UA демонструє фільм «Сери та сеньйори».
 

Показ відбудеться в приміщенні Обласної бібліотеки ім. Івасюка, вул. О.Кобилянської, 47.
«Сери та сеньйори»  — перший документальний фільм режисера, який з 2005 по 2010 рік працював штатним фотокореспондентом газети «Комсерсант-Украина». Після звільнення з газети Олександр Течинський зосередився на власних документальних фото- та кінопроектах.

Стрічка «Сери та сеньйори» розповідає про кількох українців, які восени з'їжджаються до міста Умань, аби заробити гроші, працюючи носильниками під час паломництва хасидів на свято Рош ха-Шана. Чотири доби заробітчани сплять по кілька годин у саморобних халабудах при дорозі, а в інший час тягають на собі тонни речей, щоб заробити двомісячну зарплатню.

Вечірній показ кіно відбудеться о 18:00 год. у приміщенні Українського Народного Дому в Чернівцях (вул. Ломоносова, 2).

Національний центр Олександра Довженка та Мандрівний Docudays UA в Чернівцях та їх програма «Прощавай кіно!» представлять найкращі фільми української документалістики, зняті за часів перебудови та перших років незалежності.

Перебудова та перші роки незалежності були унікальним періодом в історії українського документального кіно. Поступове зняття цензурних заборон у цій сфері спричинило хвилю критичної кінопубліцистики. Українська документалістика, що протягом майже всієї своєї історії була обмежена до функцій пропаганди та обслуговування ідеологічних замовлень, перетворилася на ефективне знаряддя соціальної критики. Документальні та хронікальні стрічки, як і раніше, часто демонструвалися в кінотеатрах перед «основними», художніми фільмами, але замість ритуальних репортажів про досягнення народного господарства глядачі бачили гостру й дедалі більш радикальну критику наявного стану речей. Автори документальних фільмів усе частіше зверталися до таких тем, як неефективність радянського державного устрою, становище виключених категорій громадян СРСР, катастрофа на ЧАЕС, Голодомор, масові демократичні рухи. Оскільки установка на «перебудову» та «гласність» відтепер була офіційною державною політикою, виникла парадоксальна ситуація: дедалі жорсткіша критика радянського устрою створювалась у рамках державної системи кіновиробництва. Фактично почалося формування демократичної публічної сфери у вигляді громадських мас-медіа, фінансованих державою та спрямованих на відкриту критику суспільних негараздів. Ця модель проіснувала недовго: разом із занепадом СРСР практично зникає запит на критику новоствореного державного устрою в форматі документалістики, кінохроніки та кінопубліцистики.

Шляхом відмови від державної підтримки виробництва документальних і хронікальних фільмів українська влада позбавила суспільство одного з демократичних інструментів громадянського впливу та контролю над політичними й суспільними процесами. У середині 1990-х років створення неігрового кіно в Україні майже припинилося. Документом цього процесу є фільм Ізраїля Гольдштейна «Прощавай, кіно!», що дав назву всій програмі української критичної документалістики.

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте