Вибори позаду... Живемо по-новому

Президентська кампанія вже завершилася, переможець і переможені визначені. Тепер настав час діяти для тих хто цього так бажав. Довкола політичного питання не вщухають обговорення стосовно формування стратегії президентського управління. Навіть сьогодні ніхто з експертів національного та зарубіжного виміру не береться чітко прогнозувати кроки та орієнтири глави держави. Більшість схильна, радше, здіймати паніку стосовно проблеми мовної політики чи бодай Чорноморського флоту. Але суть президентської діяльності на першорядному плані залежить від початкового старту. Так, до прикладу, американські фахівці-політологи коментують шляхи розвитку можливого європейського орієнтиру України, що залежить виключно від зваженості дій новообраного Президента країни. Звісно, ймовірність цієї ефемерності зводиться щодень до мінімального виміру, проте слід констатувати, що втративши позицію на початку президентської каденції В.Януковича, Україна втратить будь-які шанси в майбутньому. Це так звані недалекоглядні погляди ззовні. А тим часом у внутрішньополітичному дискурсі кількість запитів на стабілізацію управлінської сфери зростає, причому стрімко. Меседжами порядку денного є все ті ж змоги сформувати пропрезидентськи налаштовану підтримку в парламенті і відповідно формування нового складу уряду. Для чинного глави це над усе. В принципі, «раціональне зерно» тут присутнє і не вимагає пояснень, але для чого всіх збурювати на деструктивність і неконституційність, то варто було б аргументувати. Зміни в Законі про регламент парламенту виявляються як просте «підтасовування» законодавчого регулювання під ситуацію. І так завжди. Новий господар – нові порядки. А норма Конституції стосовно формування коаліції нікому ні про що не говорить. Головне, щоб інформаційним приводом виступав змінений Закон для вигляду прозорості. Питання внутрішнього розподілу посад не полишають і тих, хто на останніх президентських виборах слідував за фаворитами. А.Яценюк на зустрічі із Президентом в ході обговорення відмовився від політичного торгу і прийняв за потрібне сформувати свій опозиційний рушій, що надалі сприятиме ефективному контролю. Але питання чи надовго? Швидше за все, до найближчих парламентських виборів, де склад ВР поповниться чималою кількістю нових облич для нас, у новому амплуа. Наскільки все це близьке у темпоральному вимірі - теж доволі відносно. Адже незацікавлених політичних фігур у зміні формату ВР більш ніж достатньо. Гадаю, спікеру робити зайві кроки сьогодні не час для того, щоб завтра опинитися на «лаві запасних» поруч із лідером «лівих». Цілком непередбачуваними були останні події щодо так званого розсекречення фактів державних нагород, виданими В.Ющенком в останні моменти своєї каденції. Саме формулювання проблеми критично ставиться до моменту невисвітлення кому і за що дісталися почесті. Проте новообраному Президентові спокуса нагородження також видалася на славу. Ціла низка державних нагород і виключно для представників «своїх». Отже, чи варто обговорювати дії/бездіяльність нашого істеблішменту залишається відкритим питанням, проте смиренність і пестощі для українців – це наразі єдина панацея від будь-яких проблем політичного характеру. Варто просто аналізувати.