Вперше чую, щоб блогери могли бути продажними (очевидно, що це зі слів когось із жуналістів). Взагалі уся дискусія це величезна конкуренція одних перед іншими. То мені нагадує, щось на кшталт «чи обов'язково політик або журналіст повинен бути фаховим? Відповідь самих же і перших, і других — Ні! Ними можуть бути медики, біологи, сантехніки. Аби писалося чи говорилося, а все інше буде». Якось так ;)
Я теж не вважав допоки не змушений був посеред ночі займатися перестелянням постільної білизни на інше місце. В той час, коли у тому особливої потреби не було.
Безперечно. Але якщо би я бачив, що людина спить я б нероздумуючи увімкнув метикуватість і приляг би внизу. З усіх позицій він правий тому я й не апелював гостро, але з позицій людяності і людських відносин можна посперечатися.
І справді питання показухи в політиці сьогодні гостре. Де, як не в нас всі навчені фарсувати. А приклад місцевому рівню показує Київ. Ну їх з тим пафосом. Працювати треба, а не співати один одному дифірамби.
В переддень Дня Незалежності, Славо, гарний у Вас аналіз політичних реалій. Підтримую! Персоналії мене цікавлять найменше. Мене турбує політика над ефективністю якої слід плідно працювати. І не важливо, хто того удостоюється. Аби результат, а не робота на камеру, хай їм Грець :-)
Я спокійно і без будь-яких перешкод користуюся принципом закону діалектики заперечення заперечення. Це ж тільки розширює коло власних умовиводів, яких можна досягнути. При тому, не обмежити нікого з тих, хто може не поділяти дану точку зору.
Насправді, переймаюся тим, що спостерігається перед очима. Здавалося б нічого особливого, а скільки проблем. І ще, на рахунок «не в той бік занесло». Існує така річ, як «принцип субсидіарності» — коротко, вирішення проблеми з рівня нижчого від національного. На локальному рівні є проблема — слід звертати увагу на те, а не сліпо заливатися елем.
Ваші, Славо, слова чимось перегукуються з моїми уявленнями про все, що відбувається нині. Ще є нюанс про дипломованих фахівців, яких без 2 тис. долларів не беруть на роботу. От нехай така робота і те відношення горить синім полум'ям у пеклі. Мудрий в творців того світу просто витиратиме ноги і не дивитиметься у їх сторону.
А так смішно виглядає ;) ми ніби бачимо список, який для нас є настороженням, але по суті змінити можемо ВСЕ!!! Особливо Ріната Леонідовича щось зупинить…
Саме думку про неінституційні проекти підтримую обома руками. Воно надає забарвлення іншого — тут немає замовника музики, а всі співають те, що їм подобається головне в такт ;)
Та коли студенти, аспіранти декламують свої думки вголос в неформальному середовищі, якраз і тоді вони є незаангажованими. Вони можуть «гнати» на все підряд висловлюючи власну точку зору і шукаючи своїх однодумців у цьому.
В переддень Дня Незалежності, Славо, гарний у Вас аналіз політичних реалій. Підтримую! Персоналії мене цікавлять найменше. Мене турбує політика над ефективністю якої слід плідно працювати. І не важливо, хто того удостоюється. Аби результат, а не робота на камеру, хай їм Грець :-)
Насправді, переймаюся тим, що спостерігається перед очима. Здавалося б нічого особливого, а скільки проблем. І ще, на рахунок «не в той бік занесло». Існує така річ, як «принцип субсидіарності» — коротко, вирішення проблеми з рівня нижчого від національного. На локальному рівні є проблема — слід звертати увагу на те, а не сліпо заливатися елем.
Не брав і не збираюся брати за звичку критикувати беззмістовне…
Гарний опис, класні деталі — супер!
Кава для буковинців, то сила.
Доповідь була цікавою, доступною потрібною і зрозумілою.